ЦАРА́НИН, а; мн. а́ни, а́н, ч., діал. Селянин, хлібороб. У млині сидять царани, покурюють самосад, стиха гомонять про всяку всячину (Чаб., Балкан. весна, 1960, 294); Незвичні до машини воли лякалися гуркоту й шарахали вбік на ниви. Машині щоразу доводилося спинятися й перечікувати, поки не менш перелякані царани.. заспокоять сполохану тварину (Смолич, І, 1958, 52).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 181.