ХІРУ́РГ, а, ч. Лікар, фахівець з хірургії. Обійшовши всі палати, хірург Богдановський зайшов у перев’язочну й, розпорядившись щодо перев’язок, присів край вікна, чекаючи на початок роботи (Довж., І, 1958, 320); Матвій Матвійович — хірург, а в пальцях хірурга, як відомо, підвищене чуття дотику (Вол., Місячне срібло, 1961, 13); *У порівн. Він завжди працював, дотикаючись до глини обережно, як хірург (Ільч., Серце жде, 1939, 145).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 74.