ХУХ, виг, розм. Уживається як присудок за знач. ху́хати і ху́хнути. Одного дня прийшла чутка, що до нас призначено нового директора. Думаю, може, хоч цей дасть спокій бідній Ганні Антонівні. Бо вже життя в них, як воскова свічка горить. Хух — і нема (Ю. Янов., I, 1954, 26); Як у яму вскочиш, тільки — Хух! I вниз! (Вишня, І, 1956, 211).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 179.