ХУ́ТКІСТЬ, кості, ж. Властивість за знач. хутки́й.

Бася зривається з місця і летить по коридору з хуткістю кращого бігуна (Коп., Дуже добре, 1937, 69); Дід робив героїчні зусилля зупинити велосипед, але він з неймовірною хуткістю, набравши розгін, котився до ріки (Донч., VI, 1957, 54); По якості й хуткості роботи для всіх було ясно, що Василівська сільрада має посісти в районі перше місце (Панч, В дорозі, 1959, 221).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 177.