ХУДОРІ́ДНИЙ, а, е, заст. Незнатного походження, не родовитий. Он скільки списав паперу. Недобре покосився боярин оком на стіл, завалений сувоями пергаментних списків, на книжки на полицях між вікнами. Не боярське це діло. Що й казать, худорідний! (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 261).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 171.