ХУДОРЛЯ́ВІСТЬ, вості, ж. Властивість за знач. худорля́вий. Він давно хворіє на якусь хронічну шлункову хворобу і звідси його худорлявість (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 104); Він сильно витягнувся, позначався худорлявістю (Трубл., III, 1956, 268).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 171.