ХУДОПАХО́ЛОК, лка, ч., заст. Дворянин незнатного походження.— Всякий худопахолок, принабувши [придбавши] собі пару-другу сотень дукатів, тікає із своєї околиці, де його всі знають (Хотк., Довбуш, 1965, 38); — Та й не такий уже він худопахолок бездвірний. В Гусятині його батько дещо має, навіть папери від Баторія на клапоть землі за щось дістав (Ле, Наливайко, 1957, 41).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 170.