ХРІН, хрі́ну і хро́ну, ч.
1. Трав’яниста овочева рослина родини хрестоцвітих з потовщеним кореневищем, їдким і гірким на смак. Орел летить найвище, а хрін росте найглибше (Номис, 1864, № 407); Корені хрону висаджують восени або ранньою весною (Колг. енц., II, 1956, 62); Хрін рясно цвіте білими квіточками, але насіння майже ніколи не утворює (Овоч. закр. і відкр. грунту, 1957, 248); Запишавсь в долині хрін, Що солодкий дуже він. Скуштував його деркач,— Диркнув [деркнув], кліпнув — та й у плач, І два тижні не співав, Тільки сльози витирав (Стельмах, V, 1963, 321); —Ти, хлопче, з тою Оленою носишся, як з писанкою! В’ївся черв’як у хрін, та й думає, що немає нічого солодшого в світі (Томч., Жменяки, 1964, 86); *У порівн. Се як той хрін корінчастий: де вже розкорениться, то й посіяти за ним доброго нічого не можна (Вовчок, І, 1955, 184).
2. Корінь цієї рослини, що вживається як гостра, пряна приправа до їжі, а також як лікувальний засіб. От постановили невістки і баранця, і порося, і крашанки, і сало, і солі грудку, і хріну корінець (Кв.-Осн., II, 1956, 237); Купили хріну, треба з’їсти; плачте очі, хоч повилазьте: бачили, що куповали [купували]; грошам не пропадать! (Шевч., І, 1951, 101); Від Носюри принесли святити ціле порося з білим хроном у роті і з десяток жовтих папушників та пасок (Донч., III, 1956, 97); — Ах,— сказала дама,— На обід до поросяти Слід би хрону ще дістати! (С. Ол., Вибр., 1959, 251).
&́9671; До хрі́на — багато, безліч; До хрі́ну — нащо, для чого. Почувши се, птахи подумали: «Правду мовить Ворона. До хріну нам такий цар здався!» (Фр., IV, 1950, 104); Підно́сити (піднести́) [те́ртого] хрі́ну (хро́ну) кому — робити щось неприємне кому-небудь. — А що, Карпе,— казав Васюта, ідучи з громади,— от же бачиш, що не все вони [багатирі] нам, а й ми їм можемо вкрутити хвоста. З землею облизня вже піймали, а й тепер знову тертого хрону піднесли їм такого, що довго в носі крутитиме (Гр., II, 1963, 469); Стари́й хрін, лайл.— старий чоловік, дід. [Полковник:] Сотник Розмазня — старий хрін і ненавидний мені гірш дідька!.. (Кроп., V, 1959, 504); [Софія Григорівна:] Знайшла ким захопитись? Господи! Гарненька дівчина, лауреатка, розумна, талант,— і раптом старий хрін, який все лає і навіть Києва не любить! (Коч., II, 1956, 340); — Посторонись! — відштовхнув поранений угорця.— Плутаєшся тут, старий хрін… (Гончар, III, 1959, 160); Хай (неха́й) йому́ (їй, їм і т. ін.) хрін — те саме, що Хай (неха́й) йому́ (їй, їм) грець (див. грець2). Хтось Мухам набрехав, Що на чужині краще жити.. Покиньмо, кумо, Україну, Нехай їй хрін! (Гл., Вибр., 1957, 93); Ет, хай йому хрін з таким писанням при таких умовах (Коцюб., III, 1956, 167); — Ну,— каже цар, —— це й дудка! Ху! Хай йому хрін! Ніяк ніг не вдержиш (Тич., I, 1957, 146); Хрін від ре́дьки (за ре́дьку) не соло́дший — про кого-, що-небудь, рівноцінне іншому (у негативному значенні). — Недурно каже народна мудрість: хрін за редьку не солодший. Раніш страждав народ від самих аристократів, а тепер додерлися до влади й фінансові магнати та мануфактуристи (Тулуб, В степу.., 1964, 156); Хрін з ним (з тобо́ю, з не́ю і т. ін.) — те саме, що Чорт з ним (див. чорт). — Ну й що ж, нехай собі в них оця атомна [бомба],— чує Охтирський молодий голос із сусіднього купе.— І хрін з нею.. Значить, і в нас така є… (Мур., Жила.. вдова, 1960, 155); Хрін його́ (тебе́, їх і т. ін.) зна́є — невідомо, незрозуміло, що (куди, як і т. ін.). Сусіда Іван справді добрячий чоловік,— отак, хрін його знає, за що й посварилися… (Коцюб., І, 1955, 21); Хрін його́ не взяв — вираз захоплення або незадоволення. От так Еней жив у Дидони, ..Бо — хрін його не взяв — моторний, Ласкавий, гарний і проворний, І гострий, як на бритві сталь (Котл., I, 1952, 78); Яки́й (рідко кий) хрін: а) хто, хто такий. Гай! гай! та нігде правди діти, Брехня ж наробить лиха більш; Сиділи там [у пеклі] скучні піїти, Писарчуки поганих вірш, Великії терпіли муки, їм зв’язані були і руки, Мов у татар терпіли плін [полон]. От так і наш брат попадеться, Що пише, не остережеться, Який же втерпить його хрін! (Котл., I, 1952, 138); — А ти бачиш, кий воно хрін отам ворушиться на горбі?..— Не інакше, як люди (Донч., VI, 1957, 226); б) що, що таке. Показились десь діти, чи який хрін. Одно затялося, каже, що не буде вкупі жити, а друге й собі тієї співає… (Коцюб., І, 1955, 33).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 149.