ХРЯ́КАТИ, аю, аєш, недок., діал.

1. Харкати. Мабуть, чи не сухоти добігла [Маруся] й кров’ю стала хрякати (Барв., Опов.., 1902, 454).

2. Хрюкати.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 160.