ХРУПО́ТЯВА, и, ж., розм., рідко. Тріск, хрускіт. У саду хрупотява така, що аж сад тріщить (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 158.