ХРОНОЛО́ГІЯ, ї, ж.

1. заст. Запис історичних подій в їх часовій послідовності; літописання; // Книга періодичних записів історичних подій.

2. Послідовність історичних подій за часом. Говорячи про свою роботу над романом «Світанок над морем», Ю. Смолич відзначає: «Розкриваючи образ Котовського в перспективі його зростання, з погляду розкриття самої суті образу, автор дозволив собі також — і вважає себе в праві це зробити — дещо порушити хронологію подій, в яких розкривається образ Котовського» (Рад. літ-во, 3, 1957, 10); // Часова послідовність пам’ятних подій (перев. в історії якого-небудь роду, сім’ї); // Часова послідовність яких-небудь явищ, моментів, етапів і т. ін.

&́9651; Геологі́чна хроноло́гія — встановлення періодів виникнення різних шарів Землі.

3. Допоміжна історична дисципліна, що встановлює дати історичних подій і документів. Існує спеціальна наукова дисципліна — історична хронологія, яка досліджує час виникнення тої чи тої події або документа (Наука.., 1, 1973, 42).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 154.