ХРОМІ́ТОВИЙ, а, е. Стос. до хроміту; який містить хроміт. Вперше хромітові руди на Кемпірсайському масиві геологи виявили 1937 року (Веч. Київ, 22.VI 1971, 4); // Зробл. з хроміту. Хромітові вогнетриви.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 152.