ХРИЗОЛІ́Т, у, ч. Загальна назва золотисто-жовтих або зелених прозорих коштовних каменів, яка об’єднує різновиди двох мінералів — олівіну і вапнисто-залізистого гранату. До цієї групи [серпентину] відносяться щонайменше два мінерали, які за своїми фізичними (оптичними) властивостями зовсім різні,— антигорит та хризоліт (серпентин) (Вибр. праці О. О. Вернадського, 1969, 36); В збруї рядок хризолітів і перлів рядок многоцінний Фебовим світлом горять і промінь його відбивають (Зеров, Вибр., 1966, 315); *Образно. Востаннє моря хризоліт Майнув на скель померхлім злоті (Черн., Поезії, 1959, 423); Зеленим пухом дише ліс, Пряде на сяйво хризоліти (Розбіглися співучі діти). Глухим дубам ніяк рудіти, Коли під ними ряст поріс (Пол., Вибр., 1968, 80); *У порівн. По-літньому блищали хвилі хризолітом (Тулуб, Людолови, І, 1957, 388).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 144.