ХРЕ́СТИК, а, ч. Зменш.-пестл. до хрест 1-4. Каплиця.. веселенько визирала своєю гострою головою, на невеличкій баньці її блищав невеличкий золотий хрестик… (Мирний, IV, 1955, 16); Він конче мусить запевнитися: чи носить Параскіца хрестик на шиї (Коцюб., І, 1955, 270); Гладкий полковник скочив, як опечений, і непомітно перехрестився малесеньким швидким хрестиком, ідучи беззвучно до дверей (Довж., І, 1958, 172); Після великої зими Вернувся і Максим безногий: В поході, каже, загубив. Та срібний хрестик заробив! (Шевч., II, 1953, 54); Всі побачили незліченні дрібні істоти [бактерії].. — палички, голки, хрестики та ниточки (Фр., IV, 1950, 130); — Я і досі хрестиком розписуюсь, а вона читає, мов горохом сипле,— з любов’ю дивиться на доньку Мирон (Стельмах, II, 1962, 72); Біля шофера сиділа жінка в білому, на її косинці також був маленький червоний хрестик (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 17); Вона бачить розіп’яту на тину для сушки Тимкову сорочку, вишиту хрестиком (Тют., Вир, 1964, 126).

&́9651; Болга́рський хре́стик — те саме, що Болга́рський хрест (див. хрест). Перед рушниками подруги повели розмову про складну грамоту — про дрібний хрестик, широкий болгарський хрестик, полтавську гладь (Горд., Дівчина.., 1954, 23).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 140.