ХОРТОВИ́Й, а́, е́. Стос. до хорта. — Чи не обрав би ти собі місця, пророче божий, щоб тебе й собаками хортовими не знайшли? — клопотався Лодиженко, дістаючи з-під облізлого ослюка рулетку (Ле, Міжгір’я, 1953, 141).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 131.