ХОРОШІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок. Ставати кращим, привабливішим, приємнішим. На хлопця вже дивилась засмучена русява красуня.. Що це робиться з нею, як міниться, хорошіє вона? (Стельмах, II, 1962, 336); Хоч весна вже закінчувалась, але київські вулиці та сквери не втрачали краси, а навпаки — хорошіли з кожним днем (Дмит., Наречена, 1959, 216); Щоразу, переступаючи поріг «флігеля», бачив зворушений Майборода, як хорошіє їх дім — затишком і достатком (Смолич, Розм. з чит., 1953, 13); Коли.. з-під її пальців виходили гладенькі червоні листочки й квіти, то й думки її хорошіли й прояснювалися (Кобр., Вибр., 1954, 6).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 131.