ХОРО́СТВО, а, с., діал. Вродливість, пригожість. Ой, мати моя, що ти гадала, Що мені світ зав’язала? Ци на хороство, ци на багатство, Ци на хорошу вроду? (Чуб., V, 1874, 221); Що по тому хоростві, як не вміє жати? (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 128.