ХОРО́НЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до хорони́ти. Потягнуло холодом, зморозило й обтерло з пуху ніжності глибоко хоронені почування від холоду й буденності зовнішнього світу (Кобр., Вибр., 1954, 210).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 128.