ХОРЕ́Я, ї, ж. Захворювання нервової системи людини, що характеризується мимовільним сіпанням, гримасами, некоординованими рухами. Як моє здоров’я? Було б нічого собі, якби не та дурна істерія, хорея, слабість серця (Л. Укр., V, 1956, 249); У дітей спостерігається ще одна форма ревматичної хвороби — хорея. Вона виявляється в мимовільних рухах і розладах погодженості їх (Хвор. дит. віку, 1955, 175).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 126.