ХОЛО́ША, і, ж. Те саме, що штани́на. Невідомо звідки, уже під дощем, придибав сюди і дід Остап,— у сіряці з підкатаними холошами (Головко, Літа.., 1956, 112); Засукавши до колін холоші синього комбінезона, вона мила ноги (Коз., Нові Потоки, 1948, 9); Денис перший поліз через тин, зачепився холошею за кілок, впав у бур’яниння [бур’ян] (Тют., Вир, 1960, 45).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 123.