ХОЛОСТЯКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм. Не одружуватися, жити холостяком. — Ти ще тут холостякуєш́ — спитав Подолянський.— Поки що так (М. Ю. Тарн., Незр. горизонт, 1962, 145); — Скажу чесно, признався Карпо,— я гадав, що ти й досі холостякуєш (Чаб., Тече вода.., 1961, 22).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 123.