ХОЛЕ́РНИЙ, а, е.

1. Прикм. до холе́ра. Роботи Заболотного розвинули і доповнили його учні й послідовники. Було намічено ефективні заходи боротьби з холерними епідеміями (Наука.., 12, 1956, 28); Виявлені були холерні вібріони у воді (Матеріали.. охор. здоров’я.., 1957, 186); Лектор поставився критично до результатів лабораторних дослідів з холерними культурами (Мікр. ж., XVIII, 1, 1956, 64); // Пов’язаний з епідемією холери.

Холе́рні бунти́ — заворушення в Росії на початку XIX ст. в зв’язку з епідемією холери.

2. Який захворів на холеру; // у знач. ім. холе́рні, них, мн. Ті, що захворіли на холеру. Піввагона відокремили дошкою для холерних (Ю. Янов., І, 1958, 70); // Признач. для хворих на холеру. Солдатів розташували за містом у колишніх холерних бараках (Панч, На калин. мості, 1965, 86).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 113.