ХОЛЕ́РА, и, ж.

1. Гостроінфекційне епідемічне шлункове захворювання, що супроводжується корчами, проносом, блюванням. Вони з холери повмирали (Шевч., II, 1963, 173); Влітку 1892 р. мене напала холера та й ледве мене не вморила (Крим., Вибр., 1965, 584); Захворів один робітник, і гадали, що то холера (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 34); // Епідемія цього захворювання. Мати в холеру померла (Барв., Опов.., 1902, 52); І Дрогобича не минула холера (Фр., VIII, 1952, 333); Того року холера лютувала по всій Росії (Тулуб, В степу.., 1964, 299); *У порівн. Їй почало здаватись, що загроза прокляття вже обернулась на справжні прокляття і, як холера, її смертельний вплив почав позначатись на чоловікові, що був для неї в цьому суворому житті чисто всім (Довж., І, 1958, 434).

2. розм. Уживається як лайливе слово. Люди боялися його, як вогню, бо він, холера, був страшним драпіжником (Казки Буковини.., 1968, 41); Обважнілий чолов’яга пильно націлився очима в двері, але, зробивши два кроки вперед, невідомою силою відштовхнувся до лави.— Ух, ти, холеро,— ..дивувався Ларіон і знов пильно цілився на клямку (Стельмах, II, 1962, 370).

◊ Холе́ра з ним — уживається для вираження мимовільної згоди на що-небудь, втрати інтересу до чого-нобудь, як знак того, що щось можна залишити поза увагою; Що за холе́ра́ — уживається для вираження здивування, незадоволення; що це значить́ — Іду собі попри призьбу на причілок.. Вийшла туди, коли глип — аж ніби видніти почало. Що, думаю собі, за холера така́ Ще й треті півні не співали, а вже розвидняється (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 272).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 113.