ХО́ДИКИ, ів, мн., розм. Настінний годинник простої конструкції з гирями. На стіні висіли ходики (Ю. Янов., II, 1954, 40); Одноманітно цокали блискучим маятником залізні ходики на стіні (Кучер, Трудна любов, 1960, 217); Старенькі ходики з прив’язаною до ланцюжка підковою, замість гирі, показували чверть на одинадцяту (Коз., Блискавка, 1962, 233).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 105.