Про УКРЛІТ.ORG

ховзький

ХОВЗЬКИ́Й, а́, е́, діал. Ковзкий. Поважно похитуючися на хвилях, суне великий ковбок. То зануриться носом під воду, то знов випне чорну спину, мов якийсь подовгастий звір ховзький (Хотк., II, 1966, 324); Петрюк охає і кидається підіймати її. Це не легко. Слабосила Маланка рветься з рук, як риба ховзька (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 188); Побачив він, на яку ховзьку дорогу попався (Фр., VI, 1951, 99).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 103.

вгору