ХОВА́ННЯ¹, я, с. Дія за знач. хова́ти¹ і хова́тися¹. Практика, ховання скарбів у землю дуже поширена в Древній Русі. Адже за тих часів це був найнадійніший спосіб зберігання сімейних цінностей (Літ. Укр., 27.IV 1965, 4).

ХОВА́ННЯ², я, с., діал. Дія за знач. хова́ти². А наша мамуся Добра до ховання: Виховала дівку, Яко малювання (Укр. нар. пісні, 2, 1965, 465); Це лошиця свого ховання (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 100.