ХО́БІ, невідм., с. Яке-небудь захоплення, улюблене заняття на дозвіллі. Товариш Книш, як усі занадто віддані своїй справі люди, мав своє хобі: самодіяльність (Загреб., Переходимо.., 1971, 18); Хоч вважається, що вишивання це — хобі дівчат, в гуртку.. навчаються й хлопці (Нар. тв. та етн., 2, 1970, 105).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 99.