ХМУ́РНО. Присл. до хмурни́й. — Що ж, вечеря готова́ — питає пан уже хмурніше (Вовчок, І, 1955, 122); // у знач. присудк, сл. Ой темно та хмурно на третій день: Два яснії сонця потухали (Мирний, V, 1955, 269).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 99.