ХМУРНИ́Й, а́, е́. Те саме, що похму́рий. Погода гіршала. Небо було хмурне (Трубл., І, 1955, 110); Стояв через поле сивий хмурний ліс (Вас., II, 1959, 143); Вода, хмурна й чорна, як чорний бархат, гойдає на своїх хвилях плями ліхтарів (Донч., II, 1956, 129); Одчинила дівчина вікно й хмурна виглянула (Головко, І, 1957, 79); Хмурне лице дівчини якраз роз’яснилося, брови розтягнулися, а очі весело забігали (Кобр., Вибр., 1954,135).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 98.