ХМЕЛИ́НОНЬКА, и, ж. Пестл. до хмели́нка. У городі хмелинонька Грядки устилає (Укр. нар. пісні, 1, 1964, 300); [Домаха:] Чого ж тая хмелинонька На тиночок похилилася́ (Кроп., II, 1958, 125); *У порівн. [Катря:] Що мій королевич як сокіл! Він же, як вітер, закружить мною. (Ніжно.) А я ж… як та хмелинонька, обів’юсь круг нього (Вас., III, 1960, 131).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 96.