ХЛОПЦЮ́ГА, и, ч.

1. Збільш. до хло́пець 1, 2.

2. розм. Те саме, що хло́пець 1, 2. Долі ще змалу здаюся нелюбий, Я наймит у неї, хлопцюга приблудний (Укр. поети-романтики.., 1968, 419).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 85.