ХЛОПИ́ЩЕ, а, ч. Збільш. до хлоп1 2. Двері ванькира відчинилися, і, схиляючися, щоб не вдаритися головою в одвірок, до ванькира ввійшов здоровенний хлопище (Фр., VIII, 1952, 21); Тимофій несе молоду вільху на плечі. Здоровенний, мов смерека, незграбний.. хлопище (Хотк., II, 1966, 381).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 84.