ХЛИ́СЬКАТИ, аю, аєш, недок.

1. перех., розм. Пити поволі, невеликими ковтками; пити. Холод пройняв все її тіло, тоді як зітхання гаряче-гаряче так і смаже уста, так і суше у роті. Раз поз раз вона хлиська воду (Мирний, І, 1954, 311).

2. діал. Плескати, хлюпати. Як филя [хвиля], що по Дніпру в негоду походжає, клекоче, рветься, сивим пилом хлиська (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 78.