ХИТРЮ́ЩО, розм. Присл. до хитрю́щий. Варава, щоб пригасити суперечку, високо підніс чарку з оковитою, хитрющо зміряв усіх навкісними очима (Стельмах, І, 1962, 332).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 67.