ХИТРОСПЛЕТІ́ННЯ, я, с., книжн.

1. Майстерне, складне переплетення чого-небудь; складний, мудрований виклад, розвиток чого-небудь (думок, сюжету і т. ін.). При читанні твору [«Біла пляма» В. Козаченка] не бачиш традиційних елементів полегшеного пригодництва, сюжетних хитросплетінь, розрахованих лише на зовнішню ефектність (Рад. літ-во, 4, 1971, 30).

2. перев. мн. Хитра політика, хитрі, підступні задуми. Ми ніколи не погодимося з тими, хто свідомо чи несвідомо хотів би класову суть нашого мистецтва всілякими хитросплетіннями звести нанівець (Літ. Укр., 26.III 1963, 1).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 66.