ХИТРЕ́НЬКИЙ, а, е. Пестл. до хи́трий. Людина [Андрій Маркович] занадто практична, ретельно акуратна, хитренька; до всього допитливий (Вас., II, 1959, 78); Сашко «спить».. На мить у Килини хитренька усмішка згасла в очах (Головко, І, 1957, 346).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 64.