ХИТЛИ́ВИЙ, а, е, розм. Те саме, що хистки́й1 1, 2. Безкозирки з лентами… Бушлати… І хитлива палубна хода…— Раз моряк узявся воювати, значить, буде ворогу біда! (Гонч., Вибр., 1959, 145); Хай летить моє слово до вас крізь хитливі заграви, до моїх побратимів, до любих моїх земляків! (Сос., II, 1958, 218).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 64.