ХИТА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ХИТНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док.

1. Рухатися, коливатись з боку на бік, вперед і назад або згори вниз; колихатися, гойдатися. Билини навіть не осталось; Тілько одним-одно хиталось Зелене дерево в степу (Шевч., II, 1963, 87); Вставала курява, огортаючи бійців сірою хмарою. Тільки голови вершників виринали з неї, хитаючись ритмічно — то вгору, то вниз, то вгору, то вниз… (Гончар, III, 1959, 74); Ліхтар хитається, як п’яний. В запоні біло-сніговій (Мал., Любов, 1946, 57); Медузи, як дивні водяні квіти, хиталися в затоці з боку на бік (Дмит., Наречена, 1959, 6); Катер начальника одеського порту ще з вечора хитався на хвилях біля парадного трапа яхти (Смолич, Світанок.., 1953, 40); Шелестіли, хиталися віти (Сос., І, 1957, 103); Холодний, як сталь, струмок.. розливається по холодній воді озера, де на відбиткові синього степового неба хитаються високі трави… (Ю. Янов., І, 1958, 171); Коли хитнувся пароплав І боком став під берег підпливати, Він, дивлячись вперед, несамохіть Подумав, що ото вона стоїть На теплих сходнях, боса, над рікою (Перв., II, 1958, 220); Ціпа покректав, хитнувся з боку на бік, підсунув під себе поли коротенької куртки й захрипів (Досв., Вибр., 1959, 192); Хитнулась шеренга, і — по всій формі — три кроки вперед виступив підперезаний путом, з гирлигою замість гвинтівки… Мефодій Кулик! (Гончар, Таврія.., 1957, 334).

2. чим. Здійснювати коливальні рухи чим-небудь; коливатися. Заплющивши очі, він [кларнетист] хитавсь взад і вперед своїм важким, ситим тулубом (Коцюб., І, 1955, 231); Говорили інші ранені. Сестра біла тихо, немов із журою, хиталась постаттю в автомобілі (Головко, II, 1957, 167); П’яно усміхається він, хитаючись тулубом. — Ч-чого тобі треба? (Тют., Вир, 1964, 136).

3. Не мати стійкості, стояти не міцно, ненадійно. Насупроти столу, між череватою пічкою й другою стіною, притулився піл з чотирьох тоненьких драничок, таких хистких, що вони хиталися та вгиналися (Мирний, IV, 1955, 287); Вона чіпляється вільною рукою за п’єдестал Палладіона, статуя хитається і враз із п’єдесталом падає додолу (Л. Укр., II, 1951, 324); Хитнувся стілець, на якому стояла Лукія (Донч., III, 1956, 61); // Тремтіти, здригатися від сильних поштовхів, струсів тощо. Вікна тихо, але ненастанно дзвеніли, столи і бюрка хиталися, а знадвору доходили лише короткі, сухі стуки: цяп! цяп! цяп! (Фр., VI, 1951, 334); Тоді я догадуюсь: буря.. Мені здається, що хитнулося ліжко, хитнулися стіни — і я пливу (Коцюб., II, 1955, 407); Хитнулись од вибухів гори (Нагн., Вибр., 1957, 375); // перен. Втрачати своє значення, силу. — Моя голова ще твердо стоїть на шиї…— Може, ваша голова й міцно держиться, але ваш трон хитається й, коли не днесь [сьогодні], то завтра розвалиться (Три золоті сл., 1968, 217); І хай колонізатор б’є триногу — Хитається тюремних стін граніт, Червоно Захід зблискує і Схід, Віщуючи народам перемогу (Дор., Тобі, народе.., 1959, 84); // Коливатися (про туман, марево і т. ін.). Кругом нікого не видно, тільки сизий туман хитається в повітрі (Мирний, III, 1954, 120); Ой, димок на обрії хитається, Море хвилю кидає вдогін (Бичко, Сійся.., 1959, 319); Пливуть, хитаються тумани над степом (Цюпа, На крилах.., 1961, 21); // Світити нерівно (про світло, вогонь тощо); мигати, блимати. Од каганця проміння в’яле тремтить, хитається й тече (Сос., І, 1957, 348); Хитались пожари на дальнім кургані (Нагн., Вибр., 1950, 232); Швидко машина зникла у вечірніх сутінках. Лише сніп жовтого світла ще довго хитався між пагорбів (Збан., Переджнив’я, 1960, 26); // Втрачати рівновагу, заточуватися від утоми, хвороби, безсилля і т. ін. Урадивши так, випили ще по одній перед дорогою, по другій на дорогу й по третій на добре прощання і, хитаючись та коливаючись, гості розійшлися по своїх хатах (Гр., Без хліба, 1958, 23); Сержант Орлюк ішов до операційного столу, хитаючись і заточуючись, як на палубі корабля в ураганному морі (Довж., І, 1958, 320); Од знемоги бійці хитаються… Сім днів вони не їли й відбивають атаки люті ворогів… (Сос., II, 1958, 438); Коні хиталися від утоми (Тулуб, В степу.., 1964, 71).

&́9671; Грунт (земля́) поча́в (почала́) хита́тися під нога́ми в кого — чиєсь становище стало ненадійним, непевним. Кожний зрубаний Тиховичем виноградник накладав вагу на його сумління. Не ставало певності в корисності діла, грунт почав хитатися під ногами в Тиховича (Коцюб., І, 1955, 224).

4. перен. Виявляти нерішучість у виборі чого-небудь; вагатися. І без жалю, без сліз, не хитаючись, Вона кинулась в темні вали… Хто збагне, як жилось їй тиняючись, Як їй муки життя допекли? (Граб., І, 1959, 471); Він [І. Франко] зазначає, що література модернізму не відображала дійсного життя, не служила пригнобленим масам, що вона була створена для тих, чиї ідеали хиталися між Монако, англійськими огирями та паризькими кокотками (Вітч., 5, 1956, 141).

5. Звучати нерівномірно (про голос, звук); тремтіти. Звуки пливуть і хитаються (Ю. Янов., II, 1958, 20); Розказала [Магда] живо, що могла розказати. Дійшла до удару по Вєжбовій, голос у неї хитнувся й обірвався в грудях (Тудор, Народження, 1941, 60).

6. тільки недок. Пас. до хита́ти. Он серед пісочку зелене жабуриння чорніє; он відзначається круча; легенькою хвилею хитається порожня черепашка (Мирний, III, 1954, 242).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 63.