ХИРЛЯ́ВЕНЬКИЙ, а, е. Пестл. до хирля́вий. Семенко справді хирлявенький собі був (Черемш., Вибр., 1952, 345).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 60.