ХИЛИТА́ННЯ, я, с. Дія за знач. хилита́ти і хилита́тися. Мій погляд чомусь чіпляється за білу блискучу ложку, що й досі хилитається в тарілці, ніби чуючи в тому хилитанні інерцію мого гніву (Кол., На фронті.., 1959, 162); Крізь легенькі газові фіранки і чисто вимиті шиби вона бачила за другим вікном хилитання жіночої постаті (Досв., Вибр., 1959, 231).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 55.