ХИЖА́ЧКА, и, ж. Жін. до хижа́к. У басейн, де мешкала акула, по черзі опускали щити різного кольору. І щоразу, тільки-но з’являвся у воді яскраво-жовтий щит, хижачка, вкрай наполохана, шарахала в найдальший куток басейну… (Наука.., 1, 1966, 14); *У порівн. Вероніка теж була незвична — в новій коричневій шубці, мов граціозна молода хижачка в далекому пралісі, вона йшла, вигинаючись усім своїм довгим звивистим тілом, йшла зовсім нечутна серед білої тиші новорічної ночі (Загреб., День.., 1964, 263).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 53.