ХИБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., розм.

1. перех. Рухати що-небудь з боку на бік або згори вниз; гойдати, хитати.

2. неперех. Не триматися на місці, гойдатися, хитатися. Полиця хибає — вже не стоїть (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 51.