ХВОСТОВИ́К, а́, ч. Загальна назва спеціальних кінців у деяких деталях машин, інструментах, що служать для закріплення або зчеплення їх з іншими деталями чи механізмами. — Відломився хвостовик запірного клапана, Ольго Олексіївно,— вуркотливим голосом промовив Зот Зотович (Донч., III, 1956,430); Мітчик складається з робочої частини і хвостовика, за допомогою якого він закріплюється під час роботи у патроні чи воротку (Слюс. справа, 1957, 216).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 49.