ХВОСТИ́ЩЕ, а, ч. Збільш. до хвіст 1-10. Дедалі в самій бухті розгойдуються хвилі. Вони світять зеленими ребрами, і їхні лапаті хвостища щосили хлещуть об сірий берег (Донч., II, 1956, 214).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 49.