ХВИ́ЛЯ¹, і, ж.

1. Водяний вал, що утворюється від коливання водної поверхні. Реве та стогне Дніпр широкий, Сердитий вітер завива, Додолу верби гне високі, Горами хвилю підійма (Шевч., І, 1963, 3); Розлилась Рось рукавами й рукавцями поміж зеленими острівцями, розсипалась по камінні, переливаючи білу хвилю з каменя на камінь (Н.-Лев., І, 1956, 51); Геть понад морем, над хвилями синіми В’ються, не спиняться чаєчки білії (Л. Укр., І, 1951, 151); *У порівн. Темна ніч. Чорні хмари, ніби великі хвилі, насуваються одна на другу (Коцюб., І, 1955, 444); Марина розпустила Христі косу. Густе волосся, як хвиля, падало аж додолу (Мирний, III, 1954, 178); І котяться юрби, мов хвилі, Немов Середземна вода (Рильський, III, 1961, 260); // чого. Те, що своїм рухом або формою нагадує водяний вал. Обабіч шляху з тихим шумом хлюпались зелені хвилі хлібів (Головко, І, 1957, 95); [1-й комендор:] Вийдеш у степ — і котяться хвилі жита, пшениці, біжать до обрію (Корн., І, 1955, 70); // Потік якої-небудь легкої маси, що здіймається, поширюється в повітрі (туману, пари, диму і т. ін.). Він курив папіроску за папіроскою і розбивав головою хмари синього диму, що повзли за ним довгими хвилями, як туман в горах (Коцюб., II, 1955, 167); Недалеко впав снаряд, обдало Маковейчика гарячою хвилею (Гончар, III, 1959, 57); // Потоки світла, звуків, пахощів, що напливають, розходяться, ніби водяні вали. Курява стелилась по гладкому, як дзеркало, ставку і купалась у хвилях рожевого світла (Коцюб., І, 1955, 27); Повітря заповнялося щебетанням птиць, і хвилі того щебетання одна за другою котилися з лісу (Хотк., І, 1966, 130); Співали труби. Вони котили поперед себе хвилі звуків, тугих і бадьорих, як весільний вальс (Чаб., Балкан. весна, 1960, 398); *У порівн. Широкою хвилею неслися пахощі польових квіток з усіх боків (Мирний, IV, 1955, 212); // Пасма (волосся). Його велична голова з цілими хвилями ясних кучерів ясно вирізалась проти білих стін (Н.-Лев., III, 1956, 248); В його погляді, рухах і навіть у хвилях буйного волосся було щось таке, що робило його схожим на артиста (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 13); // Хвиляста складка, утворювана згином тканини, одягу тощо. Маруся, напившись з матір’ю чаю і поприбиравши з стола та впоравшись, сіла на канапі край вікна шити сорочку. Тонке полотно хвилями лежало на її колінах, спускалось додолу, падало на поміст (Н.-Лев., VI, 1966, 60); Раусліт помалу.. починає роздягатися. Білі хвилі одягу шарудять і падають на підлогу (Собко, Любов, 1935, 108); // кого, чого, яка. Потік, лава кого-, чого-небудь, що рухається кудись одне за одним. На високій бессарабській полонині день у день котиться брудна хвиля овечої отари (Коцюб., І, 1955, 387); Калинович стояв серед того хаосу, мов неживий, заплесканий хвилями людей, що пропливали й відпливали (Фр., VI, 1951, 157); — Василечку! — безсило крикнула вона, б’ ючися рученятами у стіну якихось спин, але хвиля людська несла її все далі й далі (Хотк., І, 1966, 113); Хвиля розгніваних людей попливла до терема (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 118); Степ клекоче лавами наступаючих. Хвиля за хвилею йдуть за броньовиками, зблискують багнетами, скільки видно, скільки засягає в степову просторінь світло прожекторів (Гончар, II, 1959, 436).

Вибухо́ва (уда́рна) хви́ля — різке коливання повітряних має внаслідок вибуху. Вибух стався несподівано. Вибухова хвиля навстяж [навстіж] розчинила сінешні та хатні двері і вдарила Галю спиною об стіну (Коз., Блискавка, 1962, 45); Основним уражуючим фактором при вибуху атомної бомби є ударна хвиля (Курс фізики, III, 1956, 376); Ме́ртві хви́лі див. ме́ртвий; Пові́тряна хви́ля див. пові́тряний; Рі́зати хви́лі див. рі́зати; Розрі́зувати (розріза́ти, розрі́зати) хви́лю див. розрі́зувати.

2. чого, перен. Нестримне піднесення, посилений рух, вияв чого-небудь. Никодим, так сказати, з головою кинувся в ті спінені, розбурхані хвилі революційного руху (Фр., III, 1950, 323); Прагнення Наполеона підкорити і поневолити російський та інші народи Росії викликало хвилю всенародного обурення і гніву проти загарбників (Іст. УРСР, І, 1953, 401); Треба було сподіватися, що рано чи пізно хвиля терору докотиться і сюди, на затишну вулицю Євгена Гребінки (Гончар, IV, 1960, 44); // Наплив яких-небудь почуттів, думок, що визначають настрій людини. Звіяло усього [Якова] холодком, сполоснули гарячі хвилі образи, сорому, жалю… (Вас., II, 1959, 64); Гаряча хвиля вдячності залляла серце. Щербатиха схопила Василя за голову й поцілувала (Хотк., І, 1966, 102); Хвиля почуттів, і радісних, і тоскних, переповнює хлопця (Стельмах, І, 1962, 400); Мати захлинулася новою хвилею гніву і тому не могла звести голосу, щоб ще раз пробрати непокірну… (Речм., Весн. грози, 1961, 82); Петру глянув на оковані залізом ворота, і важка хвиля спогадів потьмарила його чоло (Чаб., Балкан. весна, 1960, 254).

3. фіз. Коливальний рух у фізичному середовищі. Луна — не що інше, як повернення звукових хвиль, що відбилися від якої-небудь перепони (Цікава фізика.., 1950, 309); Від центра землетрус поширюється хвилями. Це сейсмічні хвилі (Про вулкани.., 1955, 23); Основним джерелом наших відомостей про космічні тіла є електромагнітні хвилі, які випромінюють або відбивають ці тіла (Наука.., 1, 1958, 9);Шлях, пройдений хвилею за один період, називається довжиною хвилі (Осн. радіотехн., 1957, 5).

&́9651; До́вгі хви́лі — електромагнітні хвилі, довші 3000 метрів; Коро́ткі хви́лі — електромагнітні хвилі, що мають довжину від 10 до 50 метрів.

ХВИ́ЛЯ², і, ж.

1. заст. Хвилина (у 1 знач.). Вагадло приробили аж у XVII віці. Тоді також поділили годину на 60 хвиль, а хвилю на 60 хвилинок (Коцюб., III, 1956, 8).

2. розм. Короткий відрізок часу; мить. Денис хвилю сидів, задумавшись, потім почепив рушницю на плече і, не сказавши нікому й слова, кудись пішов (Тют., Вир, 1964, 16); Клас невдоволено загудів, і Павло Миронович, подумавши з хвилю, додав: — Задачу цю нехай рішать добровольці! (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 167); Хай то була лише хвиля щастя, але ж вона була, і її ніхто вже не зітре з пам’яті (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 179).

&́9671; В одну́ хви́лю — те саме, що В одну́ хвили́ну (див. хвили́на). Подол сорочки змок в одну хвилю і хльоскав тепер по ногах (Хотк., II, 1966, 135); За (че́рез) [яку́сь] хви́лю; По хви́лі — те саме, що За (че́рез) [яку́сь] хвили́ну (див. хвили́на). «Ось таким ти мені подобаєшся» — окинула бистрим озирком Марися свого супутника і за хвилю знов сиділа серйозна, дивлячись у вікно (Гончар, Бригантина, 1973, 78); Через хвилю лице її зробилося знову діловитим і зосередженим, і вона знову стала продовжувати огляд (Тют., Вир, 1964, 294); [Прісцілла:] Руфіне! [Руфін (по хвилі мовчання):] Що? (Л. Укр., II, 1951, 504); Жінка важко, але тихо зітхнула і обважніло присіла на край стільця. По хвилі з її очей поповзли кришталеві краплинки (Досв., Вибр., 1959, 237); На [одну́] хви́лю — те саме, що На [одну́] хвили́ну (див. хвили́на). Гамір, співи, крики та п’яні прокляття невгавали й на хвилю (Фр., II, 1950, 9); У ту ж [са́му] хви́лю — те саме, що У ту ж [с́аму] хвили́ну (див. той). Джмелик глянув на нього і в ту ж хвилю відвів погляд: Оксенові очі дивилися на нього запитливо, але спокійно (Тют., Вир, 1964, 539); У цю (у сю) хви́лю; В тій хви́лі —те саме, що У цю (у сю) хвили́ну (див. хвили́на). Та в цю хвилю двері розчинились і ввійшли: якийсь рудобородий в довгому старім плащі подертім; з лірою ж за ним дідок кошлатий (Тич., II, 1947, 160); Все швидше й швидше почав перевертатися камінь.., але в сю хвилю одним скоком догнав його опришок і, поставивши ногу, затримав на місці (Хотк., II, 1966, 204); Дорогою в тій хвилі йшов з поля чоловік з мішком і ціпом (Фр., IV, 1950, 54).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 40 - 41.