ХВИЛЮВА́ННЯ, я, с.

1. Рух хвиль на поверхні води, коливання її. Із спостережень над хвилями встановлено, що хвилювання води виникає внаслідок виведення часток води із рівноваги (Курс заг. геол., 1947, 45); // Хвилеподібне погойдування, хитання рослин. То Клеаріста йде у хвилюванні нив; Блакить очей горить із-під дугастих брів (Зеров, Вибр., 1966, 463).

2. Нервове збудження, стан неспокою, зумовлені страхом, радістю, тривогою, чеканням і т. ін. Мстислав намагався бути спокійним, але його хвилювання помітили всі (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 366); Ніщо так не втомлює, як безупинне хвилювання, як нетерпляче чекання (Шовк., Починається юність, 1938, 7); Від радісного хвилювання втома розвіялася, як пара (Тулуб, Людолови, І, 1957, 15); Кожний розуміє, що написати хороший вірш без душевного хвилювання не можна (Мал., Думки.., 1959, 37); // Неспокій, тривога в масі людей, в народі. Серед криків і хвилювання товпи, серед сальв рушничних, звуків якоїсь музики показалася княжа коляска! (Хотк., І, 1966, 111); І раптом навколо врочистая тиша настала, І ось хвилювання по натовпі людськім пройшло (Забашта, Вибр., 1958, 67).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 39.