ХВА́ЦТВО, а, с., розм. Молодецтво, спритність. — Це в нього напускне, йде воно від вуличного хлоп’ячого хвацтва (Донч., V, 1957, 470).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 36.