ХВА́ТАНИЙ, а, е.

1. розм., рідко. Дієпр. пас. мин. і теп. ч. до хвата́ти¹.

2. у знач. прикм., заст. Поспішний. Простіть за хватаний лист, страшно спішуся. Пан Квітка.. вітає Вас, він теж сьогодні їде на Україну (Л. Укр., V, 1956, 374).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 35.