Про УКРЛІТ.ORG

хваленик

ХВАЛЕ́НИК, а, ч., розм.

1. Той, кого хвалять, вихваляють.

2. Те саме, що хвали́тель. Підставні хваленики за плату од купців вихвалюють коні на всі боки і запевнюють панків, що коні добрі, бо буцімто вони їх давно знають і самі ладні торгувати й купити їх… Але пани їм не ймуть віри (Н.-Лев., VII, 1966, 357).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 33.

вгору