ХА́ТКА, и, ж. Зменш.-пестл. до ха́та 1, 2. Із хмари тихо виступають Обрив високий, гай, байрак; Хатки біленькі виглядають, Мов діти в білих сорочках У піжмурки в яру гуляють (Шевч., II, 1963, 41); Село, зачароване зоряним небом, хороше синіє розкиданими хатками, біля яких пильно дивляться на схід потемнілі соняшники (Стельмах, II, 1962, 26); Чіпка ввійшов у невеличку хатку, де сидів секретар, обложений кругом ділами (Мирний, І, 1949, 253); // Приміщення, споруда, предмет, які формою нагадують невелику хату. — А наші хатки на колесах, правда, гарненькі? — киває Василинка на яскраві жовто-червоні та голубенькі вагончики, що, наче автобуси на стоянці, таборяться внизу (Гончар, Тронка, 1963, 191); Покинули свої хатки-шпаківниці чорно-рябенькі шпаки. Величезними табунами літають вони над ланами, луками (Коп., Як вони.., 1961, 13); З сусідськими Сашком і Омельком він робить хатки з піску (Багмут, Опов., 1959, 11).

&́9671; Картко́ва́ ха́тка див. картко́ви́й; Ха́тка з карт, рідко — те саме, що Картко́ва́ ха́тка (див. картко́ви́й). По голому сірому виступі скелі ліпились татарські халупки, ..одна на одній, як хатки з карт (Коцюб., І, 1955, 392); Ха́тка на куря́чій ні́жці (ла́пці) див. ку́рячий.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 31.